БАЙКА "СОЛОВЕЙ"

Євген Гребінка


"Хто не вгадає? я?

Оце городять небилицю!

Щоб не пізнав я Солов’я,

Щоб не пізнав сю гарну птицю;

Як тілько оком наведу,

То і вгадаю, де співака",-

Так дядькові казав небіж, Грицько Підсака.

"Ходімо, я тебе до лісу поведу,

Усякої там птиці є багато,

Та буде сором, пане-брате,

Коли б ти Солов’я ізразу не пізнав",-

Грицькові дядько одвічав.

І ось вони дойшли до гаю;

По гаєві усякий птах літає,

Щебече хто, хто свище, хто гуде,

Аж округи луна іде.


Н е б і ж

Ось, ось де Соловей! Який червоногрудий!

А дметься як, мабуть, великий пан!

Уже то неспроста в його такий жупан.


Д я д ь к о

Та годі, годі, Грицьку, буде

Ту погань, Снігиря, хвалить!

Ся птиця не співа, а як усе щебече,

Вона в гурті як-небудь засвистить;

А більше, голову похнюпивши між плечі,

Насупившись сидить.


Н е б і ж

Так цитьте лишень, ось я зараз угадаю:

Я сучий син, коли оце не він!

Увесь мов золотий, а крильця чорні має.


Д я д ь к о

Та будеш, Грицьку, сучий син:

Се просто Іволга зоветься;

Вона із саду в сад літа,

То вишні гарно об’їда,

То оббива горох, а в співи не вдається.


Н е б і ж

Так ось коли побачив співака!

Яка мальована та штучна птиця!

Вертиться, джеркотить, по дереву скака —

От се то Соловей.


Д я д ь к о

Се навісна Синиця!

І довго так небіж дурненький

Меж птицями знаходив Солов’я;

А Соловей собі сіренький

Над ним співав, сховавшись меж гілля.

Байку читають - Роман Каверзін та Руслан Романов
Художнє рішення - Діана Ходячих
Режисер - Сергій Городецький