"ЗАЄЦЬ"

Юрій Федькович


"О боже мій! — так Заєць раз ридав. —

Ти кождому якусь потугу дав:

Дав чоловіку ум, дав псові зуби,

Медвідь з корінням вириває дуби,

Мурашки навіть кождий ся боїть!

Але мене?.. О, гіренький мій світ!

Шкода лиш, що я чимось звуся!..

От лучче піду утоп'юся —

Та й спокій голові... Нема мені чо жить!"


Пішов наш куций ся топить.

Приходить понад став (се діялось в неділю);

Жаби на березі ся гріли

Та й керекорили — звичайно, як жаби:

Про смутчі бузьки, про шваби,

Як з булков їх собі у маслі смажать,

Відтак знов про ворони вражі...

Аж тут з корчів наш Заєць — гульк!

Жаби усі як раз у воду — бульк!

А Заєць зупинивсь та й каже:

"Коли ж мене хоть жаба ся боїть,

То не гіренький ще мій світ!.."

18.VІІІ.1887

Байку читає - Аліна Богданович
Художнє рішення - Ася Кравчук
Режисер - Яна Зеленська